КЗ «ДНЗ №14» КМР








Рух-це життя.

Загальновідомо, що фізичний розвиток пріоритетний у дошкільному дитинстві,оскільки є підґрунтям для інших напрямів розвитку.  Говорячи про значення руховоЇ активності дітей для Їхнього загального розвитку,неможли-во не згадати метод заміщувального онтогенезу нейропсихолога Г.Семенович.

         Загальний руховий режим складається з чергування протягом дня основних рухових режимів,які базуються на основних рухах. Виділено дев’ять основних рухових режимів: лежачий, режим повзання, сидячий, стоячий, режим ходіння, лазіння, біговий, стрибковий.                              

 

 

Розумне чергування рухових режимів забезпечить найефективніший загальний руховий режим для дітей у дошкільному навчальному закладі.Весь день можна умовно поділити на дві половини: з ранку до обіду і від підйому після денного сну до вечора.Основні рухові режими впродовж дня слід розподіляти ,керуючись еволюційним методом фізичного виховання дітей,а також першою «золотою формулою» їхнього рухового розвитку: від положення стоячи,бігу та стрибків.

         Вранці мають домінувати більш горизонто-орієнтовані й спокійні рухові режими – вправи в положенні лежачи,у повзанні,сидячи.Особливе значення мають різні повзальні рухи перехресним способом.Саме повзання формує перші три рівні мозкової діяльності.І якщо дитина повноцінно не опанувала цю функцію з 4 до 9 місяців,повзальну координацію обов’язково слід продовжувати в ранньому віці.

 

У розпал першої половини дня ( з 10.00 до 12.00) стають актуальними вертикалізовані рухові режими (ходьба,лазіння,біг і стрибки).

         Потім  - обід і сон.Після сну знову починають домінувати лежачо-повзальні пробуджу вальні основні рухові режими (лежання, повзання, сидіння, вставання),і лише потім актуалізуються більш динамічні тренувальні основні рухові режими,в основі яких лежать вправи з ходьби,лазіння,бігу,підскоків і стрибків.

         Ближче до вечора та підготовки до нічного сну рухова активність природним чином має поступово знижуватись.

         Як бачимо,загальний руховий режим дошкільника в дитячому закладі складається зі спеціально організованих педагогами і медиками форм фізичного виховання,а також із самостійної рухово-ігрової активності дітей.

 

Класик науки про рух Н.Бернштейн виділяв п’ять рівнів побудови рухів.Один з найбільш зрілих учений пов’язувавз предметною діяльністю малюка і вдосконалення на її основі нейронних мозкових структур і механізмів управління рухами.На його думку,в роботі з предметами з’являється «смислова структура дії» , що робить актуальною насамперед ручну предметно-маніпулятивну діяльність.Бажано,щоб у загальному руховому режимі дитини вона була представлена комплексами вправ з предметами.

                        Вправи з предметами:  

Дотик  до різних поверхонь,їх прогладжування,намацування долонями та пальцями;

Постукування,поплескування долонями та пальцями по різних опорних поверхнях;

Хапання кистю дрібних предметів різними способами;

Утримування дрібних предметів у руках;

Перекладання дрібних предметів з руки в руку;

 Кидання предметів на підлогу;

Розсипання дрібних предметів по підлозі;

Збирання дрібних предметів з підлоги;

Жонглювання дрібними предметами;

Складання дрібних предметів докупи;

Конструювання різних форм (довільних та за завданням педагога) з дрібних предметів;

Кидання дрібних предметів у горизонтальну ціль,вертикальну ціль,на дальність;

Кочення круглих,овальних та циліндричних предметів по підлозі;

Пересування по опорі (підлозі) предметів,що мають ребро (грань);

Відбивання м’яча від підлоги,стінки або щита;

Підкидання м’яча над собою без ловіння та з його ловінням;

Збивання предметів іншим предметом за допомогою кидка;

Збивання предметів м’ячем за допомогою кочення;

Прокочування м’яча через вертикальні орієнтири (резинку, мотузку, поперечину);

Нанизування предметів на мотузку або палицю;

зав’язування та розв’язування вузлів на мотузці;

 перенесення в руках дрібних предметів на встановлену відстань;

захват предметів передпліччям-плечем;

утримування предметів між плечем і тулубом (притискаючи до себе);

зупинка рукою предмета,що котиться;

кидання м’яча одне одному з невеликої відстані,з середньої,з відносно великої відстані.

 

 

Також варто зауважити, що рухова  діяльність дитини помітно активізується і стає більш насиченою та різноманітною,якщо сам педагог або батьки регулярно і з задоволенням виконує рухи разом з дитиною адже в педагогіці немає нічого ефективнішого, ніж власний приклад ставлення до рухової активності та оздоровлення.