Вихователь Голіцина Н.С.

Проблема патріотичного виховання нині не просто актуаль­на, а животрепетна. Хочемо застерегти педагогів від впадання у різні крайнощі й пропонуємо звернутися до скарбниці народ­ної мудрості. Адже любов до Батьківщини починається з радісних почуттів, викли­каних рідною природою, фольклором, народним мистецтвом; зі знань про свою країну, поваги до її талановитих і працьовитих людей, бажання наслідувати їх.

Відродження країни неможливе без пробу­дження національної самосвідомості її громадян. Цей процес уже розпочато, та успішним він буде лише тоді, коли головні національні цінності, лю­бов до Батьківщини діти засвоюватимуть змалеч­ку, разом з першим усвідомленням сутності доб­ра, справедливості, краси.

Національна самосвідомість — глибинне сприйняття людиною себе як частини націо­нальної спільноти, нації з притаманними їй ; особливими, визначальними рисами, що прояв­ляється у відданості й любові до свого народу, ; до Батьківщини, гордості за її минуле й сього­: дення, готовності її захищати.

Засвоєння національних цінностей — тривалий процес. Вони не закладені у генах, це не природ­на якість, а соціальна, вона не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, з дотри­манням певних принципів та використанням від­повідних методів.

Саме від нас, педагогів дошкілля, зале­жить, яким буде майбутнє покоління україн­ців, а відтак — у якій державі ми житимемо. У контексті сьогодення перед нами постає пер­шорядне завдання — виховання гідних громадян, освічених, толерантних та патріотично налашто­ваних. Тоді Україна буде єдиною й справді неза­лежною

Головна мета національного виховання —

плекання свідомого громадянина, сприяння на­буттю дитиною соціального досвіду, засвоєнню

національних та загальнолюдських цінностей, формування у неї високої духовності й фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, культури міжнаціо­нальних відносин, потреби та вміння жити в гро­мадянському суспільстві.

      Національне виховання найвиразніше має вті­люватися в змісті освітньої діяльності, її нав­чально-дидактичному та методичному забез­печенні; у створенні предметно-просторового розвивального етносередовища, атмосфери ду­ховної та національної єдності всіх учасників ос­вітнього процесу.     Спостерігається пряма залежність: що глибше проникають діти у скарбницю національної ; матеріальної й духовної культури, осмислюють досягнення своєї нації, то глибші їхні національ­ні почуття, стійкіші прагнення до навчальної та трудової діяльності.

Тому особливо важливу роль у своїй роботі ми відводимо народознавству, що допомагає відкри­ти дітям красу рідної землі, творчості таланови­тих земляків, а також плекати духовність дошкіль­нят, навчати критично оцінювати вчинки — свої та інших людей, спонукати до засвоєння мудрості, накопиченої предками.

Щоб полюбити рідну землю і свій народ, діти мають пізнати їх, перейнятися красою природи, рідного слова, людської праці, відчути гордість за свою приналежність до такого талановитого,

працьовитого і добросердечного народу. Саме тому ми намагаємося якомога ширше ознайом­лювати дітей з особливостями природи рідного краю та різними аспектами життя українців, їхньої історії та культури.

Рідна мова, Родовід. Історія рідного краю.Природа рідного краю. Усна народна творчість. Родинно-побутова культура. Художня народна творчість (декоративно-прикладне мистецтво). Народні традиції. Національна символіка. Здобутки видатних земляків.

З першого дня в дитсадку починаємо ознайомлювати малят з національними духовними цін­ностями, формуючи в них насамперед такі мо­рально-етичні засади: почуття власної гідності; почуття колективізму (вміння виконувати до­ручення, бажання допомогти слабшому); прагнення уникати конфліктних ситуацій; повагу до старших; любов до рідних (піклування про їхнє здо­ров'я, прагнення підтримати їх).

Ознайомленню з національною культурою та створенню відповідної атмосфери сприяє органі­зоване в дошкільному закладі етносередовище. Так, в інтер'єрі та екстер'єрі дитсадка використані елементи українського традиційного мистецтва та побуту. Одна з групових кімнат облаштована як українська світлиця з великою мальованою піч­чю, мисником з глиняним та дерев'яним посудом, столом та лавами, старовинним ліжком, скринею, в якій зберігаються полотно, рушники, одяг, вінки, жіночі прикраси. Стіни оздоблені яскравим розписом та вишитими рушниками, на покуті — іко­на, підлога й лави застелені домотка­ними килимами, на ліжку — ліжник і ви­шиті подушки. Є ще прядка і мотовило.

Діти радо відвідують українську світ­лицю, де ознайомлюються з українсь­ким народним мистецтвом, розглядають елементи розпису, які зможуть викорис­тати на заняттях з декоративного малю­вання, аплікації. Тут проводяться заняття з народознавства. Дівчатка і хлопчики залюбки сідають на старовинне ліжко, лави, а то й долі на килимі, слухаючи розповідь вихователя, народні казки, за­гадки, примовки, скоромовки тощо. Час­то тут лунають народні пісні та мелодії, причому не тільки у записі, а й у виконан­ні вихователів і дітей.

Крім того, в групових кімнатах оформлені укра­їнські куточки, в яких ознайомлюємо дітей з культурою, літературою, традиціями українського народу, проводимо фольклорні посиденьки разом з батьками (відповідно до народного календаря).

Елементи ознайомлення з національною куль­турою поступово впроваджуємо в усі види за­нять, у повсякденне життя групи. А завершують цю роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у царині народного словесно- поетичного, музичного, танцювального, драма­тичного мистецтва. Тому щорічно в нашому са­дочку проводяться веселий ярмарок, свята й розваги народознавчої тематики.

Значна увага у закладі приділяється озна­йомленню дітей з рідним краєм, з історичними та державними символами українського народу: Прапором, Гербом, Гімном. Крім державної та на­ціональної символіки, в Україні історично склалася народна: вишиті рушники, вінок, червона калина, верба, криниця, журавель. їм присвячено окремі заняття з народознавства з використанням фото, відеопрезентацій та образотворчої діяльності, що забезпечує більш глибоке опанування дітьми те­матики та викликає зацікавленість.

Народознавчий матеріал використовуємо у різ­них сферах життєдіяльності дітей. Завдяки цьому малюки глибше відчувають, що набуття знань про свій народ — це пізнання себе як його час­тини. Системність у народознавчій роботі сприяє формуванню основ національної свідомості.